***

Ця  темінь  затоплює  все:  і  холодні  рови,
Й  скелети  споруд,  і  дороги  без  назви  і  цілі.
Вона  безголоса.  Її  німота  норовить
До  ранку  питати,  чи  є  ще  навколо  вцілілі.
Повільний  рахунок  загиблих,  та  тільки  своїх.
І  схлипи  на  вдиху,  та  лиш  над  своєю  журбою.
Вгадати  б  на  зоряній  гущі,  а  скільки  боїв
Зосталось  до  смерті  отої  останньої  з  воєн.
Хоч  темінь  і  ворог,  який  не  ховається,  ні,
Примарами  ночі  спроможна  вцілілих  навчати:
Важливий  розмірений  подих  і  перші  вогні,
Важливий  кінець,  і  таки  другорядний  –  початок.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545714
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.12.2014
автор: Наталка Янушевич