Гарячила свічка шибку,
йшли по вулиці бійці.
Місяць Бог тримав, як скибку
кавунову, у руці.
Буде ніч дурна і біла.
Шпінгалет у вечір… «клац».
Мармурова чорна брила
уляглася під палац.
Я купив до свят петарди.
Файно пухкати вночі.
Грав на гроші я у карти,
з себе дурня вдаючи.
Їду я з Сан-Петербургу,
хай сміються… то не гріх.
Малоросу драматургу
ляпас в пику, кров у сніг.
Ухоплю за опік свічку!
Пересмикну шпінгалет.
Я кохаю істеричку,
я пишу її портрет.
З носака кочусь на п’ятку.
Ніч тримає шарабан.
Крила злиплися у цятку.
Я пірнаю у туман.
Здавна я боюсь парадів,
смолоскипів і рудих.
Тож я був у Ленінграді,
хай сміються… то не гріх.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545711
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.12.2014
автор: Андрій Дзюба