[b]На дереві пам’яті[/b]
Востаннє вже забили тулумбаси. Може?
Упали на простерту плаху степу.
І каламуть з небес згустила спеку
Над шоломами мужніх воїв Божа.
Заграли сурми, заступила лава
Злоба на гострих списах і покара
І тайний сумнів гота – Вінітара
І невмируща слава – антська слава
Злилися купно в стогоні і реві.
І сила силу ломить до коліна
Як Божа Матір рідна Україна
Застигла, як свята. На древі
Пам’яті заховано печать.
Нема ще зради в світлі перемоги
Полянське військо стало над пороги,
Здолавши грізну Вінітара рать
Якої треба пам’яті народу,
Щоб більше дурно крові не пролити,
Щоб і душі воскресли смолоскипи
Як Божа дань і як ногороду
Відкрить сердець глибокі тайники
Від скверн чужих і власної наруги
Очистити, і ярма щоб забули
Нащадки наші раз – і навіки!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545689
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 22.12.2014
автор: Гончар