Гнітив тягар душу щоднини,
Була образа, зрада, біль,
Не могла вирівняти спини,
Всім відомстити була ціль.
Немовби зашморг душив шию,
Не сила дихати була,
Носила в серці ту надію,
Наробить вдосталь іще зла.
Зайшла у храм, довго молилась,
Сповідь прийняв святий отець,
Від своїх задумів жахнулась,
Тут наступив для них кінець.
Відкрила серце, а вони,
Майнули десь у чисте поле,
Їй сняться кольорові сни,
Зневіра в груди вже не коле.
http://antonina.in.ua/index.php/pro-zhittya/912-vazhkij-tyagar.html
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545567
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 22.12.2014
автор: Антоніна Грицаюк