Ой, як знов прийшла біда,
Нещаслива доле.
Понаїхала орда,
Стогне Дике Поле.
Рано вранці ворогам
Сонце світить в спину,
Знову славним козакам
Битись до загину.
Закружив кривавий тан,
Та лиха погорда…
В полі ворог – ззаду пан –
Вірні слуги чорта.
Серце знов сльозу проллє,
Та таку ж криваву…
Брат на брата постає
Дукам на забаву.
Хто без слів життя кладе
За Вкраїну-мати,
А хто ворога веде
До своєї хати
І благає жити з ним,
Взяти на поруки.
Ой, регочуть над дурним,
Веселяться дуки.
Сам віддав і не збагне,
Душу під заставу,
Перед паном спину гне,
Позабувши славу.
Може здійметься з колін,
Натерпівшись болі...
Всі багатства в світі – тлін,
Як немає волі.
Ось тому і тут і там
Знов кружляють круки,
І заклятим ворогам
Платять гроші дуки.
Платять гроші за життя,
За розбиті долі.
Від буття до небуття
За бажання волі.
Вся країна сльози ллє,
За синами плаче.
Всім воздасться за своє –
Не сумуй, козаче.
Всім воздасться за любов
І за біль розлуки,
За святу пролиту кров...
Стережіться, дуки.
Бо із того моря сліз
Вороття не буде,
Запанує правда скрізь
І постануть люди.
Буде спокій довгих літ
І щаслива доля,
І засяє на весь світ
Так жадана Воля.
----------------------------
[i]* дука - багатій[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545555
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 22.12.2014
автор: Сергій Вітер