Ах, ти доля жіноча,
Чи раба, чи цариця?
Чи опущені очі,
Чи осанка левиці?
Ти у світ цей приходиш
І запалюєш зорі,
Одних з розуму зводиш,
Іншим гнешся в покорі.
І на білих долонях
Перстен́і і мозолі,
То ти в вічнім полоні,
То як птиця на волі.
Хто ще стільки нестиме,
Присипаєш і будиш
І гріхи непростимі
І простиш, і забудеш.
І не треба багато,
Не найвищий ґатунок –
Білу квітку на свято
І на ніч поцілунок.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545432
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.12.2014
автор: kalush