А за вікном осіння загуляла туга,
Омив дощами запилене журбою скло.
Оплакую забитого війною друга
І проклинаю усе в вині буденне зло.
Роблю ковток... За ним наступний… До нестями…
А перед очима той кривавий, важкий бій,
І ті часи, коли ділились цигарками,
І в край ходили дитячих, чистих наших мрій.
У пам’яті гречана без тушонки каша
І крихта хліба на весь десантний, бравий взвод.
Ця крихта хліба – дружба чоловіча наша…
Ковток… І новий життя малює епізод…
О, як чекали з миру друзів-волонтерів,
Малюнки від тих незнаних, рідних дітлахів.
І, як братів хвалили наших ми саперів,
І проклинали тишу, й мовчанку всіх птахів.
Оплакую забитого війною друга
І проклинаю усе в вині буденне зло.
А за вікном осіння загуляла туга,
Омив дощами запилене журбою скло.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545398
Рубрика: Воєнна лірика
дата надходження 21.12.2014
автор: Східний