Федір Тютчев
* * *
Неда́рма сердиться Зима,
Її пора минає –
В вікно вже стукає Весна
І з двору проганяє.
Заметушилося усе,
Зиму́ йти вимагає –
І жайворонки в небесах
Вже щебет починають.
Іще клопочеться Зима
І на весну буркоче.
Сильніше гомонить Весна
І в очі їй регоче…
Роздратувалась відьма зла, –
Схопила снігу трохи,
Втікаючи, ним замела
Малій Весні дороги.
Весна-краса у цім снігу,
Не розгубилась, вмилась,
Лиш стала краща на виду,
Зимі не покорилась.
17.10.2011 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545174
Рубрика: Поетичні переклади
дата надходження 20.12.2014
автор: Martsin Slavo