Вечірній фрак оділо місто
Й сорочку вишиту з вітрин.
В домах розсипалось намисто…
Звучав самотньо клавесин.
Заграв мелодію музика
І вальс, і танго, і чарльстон.
Зійшла Ведмедиця Велика
Тримала в лапах камертон.
І ним торкала кожну зірку,
І ноти сипались з небес,
Міста збирала на вечірку…
Оркестр зоряний воскрес.
Ганяли з фарами машини
І тихо вечір входив в ніч.
І все звучали клавесини
З віддалених чумацьких свіч.
Я слухав ніч, у ній оркестри
Із арф, із лір, і скрипалів.
Свій камертон тримав маестро
І линув янгольський наспів.
Під ранок фрак знімало місто,
Сорочка згасла із вітрин,
В домах поділося намисто,
Замовк самотній клавесин.
Ведмедиця лишилась лика
І шлях погас із тисяч свіч.
І лише зірка невелика
Спиняла день й тримала ніч.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545155
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 20.12.2014
автор: Східний