Ми рідко пишемо вірші, коли нам добре
Коли від ейфорії, наче малюки
Коли ми схожі на квітки, які наїлись добрив
На каченя зухвале по́серед ріки
Не пишемо рядків під час цілунків
У час великих звершень, перемог
Коли від долі ми щоденні подарунки
Буденно розгортаємо удвох
Коли у скронях б'є не кров, а щастя
Тріпоче серце, тіло, і співа душа
Коли кохана одягла весня́не плаття
А навкруги буяє неповторний рай
Чи поспішаємо усе в рядки сховати
На радощах залишити тавро?
Чому лиш сум ми випускаємо із хати?
Чому в віршах і розпач, і нудьга, і зло?
Рясним дощем у римах ллється ту́га
Висмикує у людях співчуття
Існує безліч ліків. Лікує всі недуги
Та чи існують ліки для життя?
20.12.2014
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545110
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.12.2014
автор: Serg_maestro