Я не смію тобі щось казати,
Бо не маю бо права на те.
Позшиваю в душі знов заплати,
А сльоза так нестерпно пече.
Ти ж казав не забудеш напевно,
Запорошив час пилом слова.
Крає серце байдужість ґвалтовно,
День за днем в невидимість сплива.
Заглядає ніч темна в кімнату,
Тьмяно блимає збоку ліхтар.
Не буває в життя дублікату,
З пліч не скинеш минулих примар.
19.12.14
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544971
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.12.2014
автор: Валентина Ланевич