"Ти, Чешире, один при собі,
я ж хворобу в крові відчуваю…
Сплять дерева в безумній журбі:
Сняться їм журавлині печалі"… –
"Ні, Алісо, ти мариш, адже
я лиш кіт, а сміюся паяцом.
Божевілля усюди… Уже
не врятує чар-зілля. Абзаци
диво-казки скінчились давно,
вже прочитана автором книжка"… –
"Я не вірю Вам, коте, або…
Я набридла, як фрак і манішка?" –
"Ні, Алісо, весь безмір шляхів –
лиш омана. Посмійся зі мною.
Тут немає давно королів,
і кричить самота за стіною.
Тут весь світ – не реальність, а сон,
ліс фантазій, ілюзій, омани…
Заєць – промінь від сонця, а Сонь –
тільки спогад забутої справи…
Синя Гусінь – примара отрут,
Капелюшник – невпевненість мрії,
а Шалам – вертутій. Всі ми тут"… –
"Ні, Чешире, тобі я не вірю.
Ось торкнися мойого чола.
Жар потроху із нього спадає…
Може, думав, що я нежива?
Ні, я є, я усе пам'ятаю!!!
Там – доріжка до саду квіток,
тут, на полі крокету чудного,
був їжак, що не мав колючок,
ми з фламінго сміялися з нього"… –
"Стій, Алісо, не треба про це!
Моя пам'ять жива, ще іскриться…
Просто очі заплющ – і усе.
І подумай, що це тобі сниться…
Ти прокинешся зараз сама…
І мурчатиме Діна під боком…
Уві сні ще бувають дива…
Ти забудеш про мене потроху"… –
"Я гортаю записані сни…
Хтось… аркушик… із пам'яті… вирвав…
А на ньому – адреси весни
І усмІшка на згадку… Чешира"
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544889
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.12.2014
автор: ptaha