Так само цокають вони…
Те саме ліжко, запах хвої,
Так, ніби й не пройшли роки,
Застигло все в німім покої.
Ще половиці скрип нараз
Нагадує, що я тут вдома.
А зі стіни слідкує Спас,
В очах його застигла втома.
З собою образ заберу —
Пора прощатися з дитинством.
Усім завдячую йому,
Усім, що є в мені ще чистим.
Пробач, дитинство нелегке,
Так пам'ять хоче все ввібрати…
Я з внуком згадую тебе
Попри твоєї в часі зради.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544735
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 18.12.2014
автор: Г. Король