Різдвяна зірка пахне Полином,
Летить у прірву збочене століття.
Не снігопад вражає за вікном,
А сивий степ, що гине в лихолітті.
Тут не почуть колядки голосів,
Тут тільки вітер ГРАДів вільно свище.
Тут янголи, заблукані, без крил,
З очима старця на смутнім обличчі.
Кутя в сльозах узвару і родзин.
І діти просять дивні подарунки:
Тепла і тиші, єдності родин
Й міцного по-батьківськи поцілунку...
І Новий рік зі зболеним лицем
Вже поспішає швидше оминути
Смутні хатини, що в снігу живцем
Без голови – застигли для спокути.
Нехай у чарівну різдвяну мить
Примари зникнуть у промінні віри!
Нехай молитва світла долетить
На нєбєсі! Хай принесе всім миру!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544650
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.12.2014
автор: ptaha