.. Минув час. Майї сім років. Дуже любила вона грати гру в розгадування слів «Поле чудес». Часто грала вона і з бабусями і з дідусем і з татом і з мамою. Цього разу грали вони з мамою. А її маленький трирічний братик грав біля них машинками і раптом захотів теж грати в цю гру. Взяв собі листочок, знайшов ручку, щось там написав, накреслив рисочки. - Давай вгадуй, мама. Мама грала з донькою, а синові говорила так, що спаде, не замислюючись, так що б тільки був зайнятий і не заважав грі з донькою. Назве одну букву, Син - немає такої букви, іншу, - є така буква і т. д. Але ось малюк каже: «Все, мамо, ти вже вгадала». Мама дивиться і собі не вірить. На його листочку написано слово «Москва».
- Що ти там написав? - Запитала
-Мошка, - Пробелькотів, ще не вміє добре говорити, малюк.
Богданчик, ти що вмієш читати? Те, що він знав усі букви, мама знала, але що б читав?! Написала сама слово «тато» - і попросила: «прочитай». Син тільки букви назвав. Читати не вміє. Тоді вона здогадалася і попросила його написати це слово. Малюк пихкаючи, промовляючи собі під ніс слово, розтягуючи, написав: «тато» і так багато ще слів написав у той вечір. Ось як буває. Дитина раніше навчився писати, а потім читати.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544596
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.12.2014
автор: LaraS