Сад старий став для мене чужим,
Сум на дереві кожнім прижився.
Я стояв у журбі перед ним
І за долю його помолився.
З болем йшов занепалим селом,
Вітер бився сварливо у спину.
Б`ю вам, люди села, я чолом
За терпіння у цю важку днину.
Постаріли дитинства сади, –
Не старіє сваволя лиш владна.
Розкажи мені, друже, коли ж
Ці сади позаквітчує правда.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544524
Рубрика: Патріотичні вірші
дата надходження 17.12.2014
автор: Г. Король