А я звуся Марусенька,
З козацького роду,
Хоч і зростом я маленька,
Та гарна на вроду.
А я маю довгу косу,
Маю карі очі,
Палку душу, щире серце
І мрії дівочі.
Ой, не піду я за жінку
До кримського хана,
Бо у нього дурна слава
Й віра Бусурмана.
Я у полі жито жала,
Встріла козаченька:
Стрункий, чорний, кучерявий,
Шабелька гостренька,
Серцем вірний, очі сині,
Чоботи новенькі,
Виглядає із-за спини
Коник вороненький
.
Заплету в косу волошки,
Стрічку голубеньку,
Посміхнуся, заспіваю
Пісню веселеньку
Про красиву Україну,
Соловейка в гаю
І про те, як козаченька
Я свого кохаю.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544521
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.12.2014
автор: Сніжана Репеченко