Осінній день довкіл рожево квітне,
Десь журавлі трублять в прощальний ріг.
І листя-цвіт ще ніжне і тендітне
Недбало вітер струшує до ніг.
Бреду собі. топчу цю позолоту,
Минулості гортаю сторінки,
Між аркуші маленького блокнота
Вкладаю сум віршованих рядків.
І в пам’яті болять мені, як рани
Слова з її прощального листа:
"Забудь усе - ті вечори й тумани,
В яких зливались в безтямі уста..."
Чого мені так в пам’ять та неділя?
Чого мені так в пам’ять ті рядки?
Тепер вже інший п’є дурманне зілля
І на весілля має рушники...
А літа жаль - минуло непомітно
Час зорепадів і гримучих злив.
Осінній день довкіл рожево квітне
І темно-синьо у садах від слив.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544425
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.12.2014
автор: Валентин Довбиш