Німий крик...У монотонній тиші
звучить гучніше,аніж сотні зайвих слів.
Коли вуста мовчать,-душа сльозами дише.
Почуєш раз - вже не забудеш.Як би не хотів.
Коли зламаєшся,пройдуть по ранах в серці,
овації гучні - було цікаво
дивитись.Дарувати квіти мертві.
Особиста драма - для чужих вистава.
І не зізнаєшся...Ховаєш сльози куці,
та прикрашаєш золотом руїни.
Життя ламають пересуди людські,
тому мовчиш...А крик душі здригає стіни.
P.S.Певне в кожного в житті мали місце особисті драми,котрі повинні переживатися,виплакуватися і відболіти на самоті.І не має значення,яка ти людина,важливо лиш те - що болить.І мучить...Та все проходить,і життя рано чи пізно дає отой "бальзам",що лікує зранену душу.Якщо ці рядки про тебе,то знай - все ще буде)Найтемніше перед світанком!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544423
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.12.2014
автор: Ruzhena