Ти голову мені морочила,
Із кожним днем нові й нові капризи,
Нам доля бути разом напророчила,
Тож я старанно готував тобі сюрпризи.
Мене ти, наче річ, використовуєш,
Як тобі нудно чи нема чого робити...
Але й такою ти мене влаштовуєш,
Тобі готовий все життя я присвятити.
Ніколи мої вчинки не цінила,
Хоть я й не вимагав від тебе вдячності,
Просто хотів, щоб ти мене любила,
Не ставилась до мене як до власності.
Пробач... Терпіння не безмежне...
Із часом полум*я в душі моїй згасила ти,
І на прощання з уст необережне
Одне лиш слово ледь почулося "...прости..."
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544333
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.12.2014
автор: pirOzi