Так, ніби вітер з-за бугра,
Майнула ти. Мабуть, по скруті
Потоком хлинули слова,
Давно тобою позабуті.
«Не вір, не вір, бо то брехня,
Завуальована стражданням!» –
Кричало серце. Тільки я
Знов обійшов той крик мовчанням.
Не помилилося – ні, ні, –
Зболіле серце на приколі.
Співало знову повесні,
З полегкістю про різні долі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544285
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.12.2014
автор: Г. Король