Гортає вітер сторінки,
Давнішнього роману,
Його читаю залюбки,
В ньому нема обману.
Ми знали двох на що ідем,
Роман той швидкоплинний,
На серці біль до нині й щем,
Був той порив невпинний.
Гортає вітер сторінки,
Так швидко і без жалю,
Він все це робить залюбки,
А я й досі кохаю.
http://antonina.in.ua/index.php/pro-zhittya/900-davnishnij-roman.html
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544265
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.12.2014
автор: Антоніна Грицаюк