Змахну я в небо цУкровий пилок,
І, мов у дзеркалі, відіб'ється у чашці
Твоя планета з міріад зірок,
І смак у кави видасться інакшим…
Вишнево будуть пахнути хмарки,
Солодкими ставатимуть доріжки,
Які з пташиного польоту висоти
Здаватимуться сіткою… І трішки
Гірчитиме небесна глухомань:
Вона, зрадлива, не пускає звуки…
Зірки із цукру… Всесвітів туман…
Світання ночі через край розлуки…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544232
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.12.2014
автор: ptaha