Ти повернулась,
кудись поділа хмари,
які у смутку,
мене весь час тримали.
Ти наче з неба,
в яке колись кричали.
Коли ми разом,
всі інші як примари.
Ти обіймаєш,
і я від цього таю
але боюся
що скажеш: -Все, зникаю.
Ти ледь тремтиш,
а я тебе стискаю.
І може біль є
та це нас лиш всміхає.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544227
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.12.2014
автор: Неігор