Мабуть ти і справді
Моя половинка,
Бо розбиваєш
І серце - навпіл...
Та пахне чебрець
І цвіте материнка,
І медом годує
Потомлених бджіл.
І все собі йде
По одвічній дорозі,
Минає життя
Наших кращих років.
Аж раптом з нальоту
Спиняюсь на розі,
Чекаю підказки
З подальших віків.
Та хто я для них -
Невгамовна смітнинка,
Що вихід шукає
З пекельних цих кіл...
Мабуть, ти і справді
Моя половинка,
Бо розбиваєш
І серце - навпіл.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=5442
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 25.06.2005
автор: Фрезія