Натхнення приходить нізвідки і йде в нікуди,
Чи то на папері, чи то у повітрі витає?
І словом стає, а чи бренькотом мідним струни.
І, дійсно, нашіптує щось і в плечах обіймає.
Скидається ніжним огортанням світлого вітру
І мчить, як табун диких коней у дикім степу.
Мозаїка цілого в ньому, з усього мов світу..
Шматочки хапаєш натхнення у творчім лету,
Кріпи моє серце і очі наповнюй тим щастям,
Що носиш у сизій усмішці і взорі своїм.
Лягай на папері рядками, словами, як вдасться.
І літньої спеки із тиші явися, як грім.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544101
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.12.2014
автор: Куценко Альона