Світанок лагідно торкається душі,
Змиває сумніви і сушить роси.
Ти темні коси поки вільними лиши
І вийди зустрічати мене боса.
Так, ніби неважливо, де я був,
Немовби анітрохи не змінився.
Ти випий одним подихом весь сум,
Устами теплими, щоб я зігрівся
Й забув цю кляту зиму назавжди,
І осінь, що вогнем палала,
Я з того пекла вирвався живим,
Бо знав, що ти мене чекала.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543999
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.12.2014
автор: Night