На самоті у порожній кімнаті
Стану на коліна й помолюся я
Боже, дай сили, щоб руку подати
Усім тим, хто не пізнав іще життя.
Дай вміння, Боже, щоразу прощати
Ту, хто зрадила десятки разів.
І в серці злість ту більше не тримати
Хоч як би там я цього не хотів.
Як без неї бути далі, Боже…
Ще вчора разом, а сьогодні ні.
Як без кохання жити можна
І залишати спогади німі..
За неї молюсь, хоч на душі ще слід
Простого щастя на землі цій грішній
Збережи її від негараздів й бід.
Тільки бережи її, Всевишній…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543937
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.12.2014
автор: Олександр Крикливий