Їй 22, яка ж вона красива!
Це Божий дар, це надприроднє диво!
Тоненький стан і чорні бровенята.
Вона така, що заздрять всі дівчата.
Як квіточка, росте і розквітає,
Як пташечка, свої пісні співає.
Горять любов'ю світлі карі очі,
Бо ні для кого вона зла не хоче.
Довге волосся заплітає в косу,
Вінок із квітів, мов царівна, носить.
На цілий світ ця дівчина єдина,
Вона одна, вона - це Україна.
Та цій красі позаздрили дівчата,
Її схотіла подруга забрати.
Немов калина вранці під росою,
Так Україна милася сльозою.
Вона ж наївна, як мала дитина,
І не чекала пострілів у спину.
Бо ж подруга давала їй поради,
А зараз залишилась тільки зрада.
Пішла разом із своїми братами
На юну Україну із ножами.
Безжально били, відрізали коси,
Залишилась красуня бита й боса.
О Боже милий, що вони зробили?
Але знайшла вона у собі сили.
Піднялася, обідрана, побита,
Усім на зло змогла щасливо жити.
Загоїлись тяжкі кроваві рани,
Збулися мрії й нездійсненні плани.
Пішла у світ з щасливими очима,
І тільки біль у неї за плечима.
На вустах усмішка, а в косах гарні квіти,
Вона жива! І буде вічно жити.
На цілий світ у нас вона єдина.
Вона одна. Вона - це Україна.
2 березня 2014
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543887
Рубрика: Патріотичні вірші
дата надходження 15.12.2014
автор: Альона Вікторівна