коли все замовкає
я розламую цю дійсність навпіл
розливаю по венах вино
добраніч
пора розмовляти доторком
розмовляти тілом
тишею пускатись у біг
іти навпроти власного серця
слухати як збігає по тілу вода
як росте твоє волосся з травою
ця музика що пливе у тобі
ця вібрація що пульсує в тобі
я зупиняю цей подих
аби залишитись довше поряд
з тобою час іде швидко
без тебе вічність
котиться відчаєм
я не знаю куди подати руки
за що вхопитись міцніше
коли губи твої хочеться
цілувати усе життя
і коли руки твої хочеться
зігрівати у своїх кишенях
тоді у мріях жевріє те аби
прожити ще один день
ще одне життя із тобою
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543793
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.12.2014
автор: Роман Штігер