Єва із Раю у полум'я впевнено йшла,
Пристрасть співала весільні пісні під ногами.
А на Землі знемагала в утомі імла:
Снила і марила ніжними, з глини, руками.
Де ж господиня, що вимиє радісно дім,
Свічку запалить самими лиш тільки словами,
Темінь розважить казками про богатирів,
Ковдрою вкриє й душі не остудить вітрами?
Він же вагавсь: а чи варта спокуса ціни?
Чи безтурботність міняти на радощі тіла?
Мучили глиняне серце негарні від слабкості сни…
Єва ж не йшла, а метеликом смажила крила,
Яблуком стигла під поглядом дивних очей…
Зроблений з глини розм'як від солодкого соку…
Єва пливла у неспокій прийдешніх ночей –
Він безпорадно губився у швидкості
жінчиних
кроків…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543667
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.12.2014
автор: ptaha