Був день важкий, нескорений, без меж…
Душа стомилась битися об ґрати –
Тож ввечері потрібно випускати
Її на волю (слово ж не припнеш!)
Папери, клавіші думок, холодний чай…
Натхненна темрява, закутана у вірші…
Метелик Музи римами колише
Перо поезії… Проміниться свіча…
Заснула ніч у кріслі під вікном.
Зітхає друку гомінке відлуння…
А слово звільнене
душі торкає струни
Нового ранку чарівним смичком…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543665
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.12.2014
автор: ptaha