І заснув би, та яке спання,
як уява видає картинки:
у гіллі зела – мерзенні пики...
І гадаю, – бачу я щодня
дерево знання і пізнання,
а у ньому Люцифера лики.
Он і самозванці на Горі,
далі грозні, довгі і бедраті,
комісари люмпена, царі,
і по черзі – лисі і чубаті,
що на тлі кривавої зорі
зачищали нації на карті.
І на що мені така мана
кожної недоспаної ночі?
Та зміюка зазирає в очі.
Відійди, лукавий сатана!
І тебе уб’є як не війна,
то до неї вдатні і охочі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543593
Рубрика: Езотерична лірика
дата надходження 13.12.2014
автор: I.Teрен