Цей день мине.І ніч мине.
Ця тиша вичавить дощами
Премокрий сніг і проковтне
Мій вірш,що пишу між рядками.
Цей дощ.І сніг.І Новий рік.
А що тоді в житті важливо?
Щоби тебе твій чоловік
Поцілував.Якщо можливо...
Щоби коли зайдеш у двір,
Тебе стрічала завжди мама.
Тоді не треба з неба зір,
Тільки б рідненька обійняла.
Цей вік мине.Хвилина.Мить.
Цей сніг розтане у краплини.
Але коли душа болить,
То ти жива.Із павутини
Мрійливих снів плету печаль.
Щоби на хвилечку забути,
Що все колись мине.Скрипаль
Вже грає так,що не почути.
Та я вклонилася йому.
Безструнна скрипка не волає.
Хотіла запитать:чому?
Та він і сам того не знає.
Лиш ти зі мною...До завжди...
До вимірів,яких не буде.
Скрипаль обходить ті сади,
В які не зайдуть більше люди...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543340
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.12.2014
автор: Відочка Вансель