Віршів нема.

Віршів  іноді  просто  нема,
Вони  не  пишуться,  якщо  є  я.
Вірші  мене  приймають  за  психопата,
Вони  кмітливі,  але  полохливі,  малята.

Я  —  вбивця  оптимізму,
А  вони  —  мій  оптимізм.
Їх  скували  спазми,
страждали  від  запору
і  я  поставив  клізму.
Мої  вірші  пережили  катаклізм.

Я  —  повільно  вбитий,
я  труп  лежачий  між  рядків,
і  загробний  світ  я  не  зустрів.
Добром  своїм  проклятий.
Кричати  гучно
Рот  не  розтуляти

А  що  ж  кричати?
Нащо  кричати?
Я  свій  інь?
Чи  я  свій  янь?
Мені  справді  лінь
писати  автобіографічних  оповідань.

Ми  вросли  один  у  одне,
як  паразит,  я  на  віршах,
піснях  і  всьому,  що  близьке.
Тут  сам  я  шах,
тут  я  —  монарх-монах.

09-10.2014.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543265
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.12.2014
автор: Dingo Барський