Думки мої, думки крилаті,
Куди хотять – туди летять
Ніхто не в силах їх спинити –
Вони у небесах парять.
Вони мов пташечки весною
В душі співають, щебетять.
Так серце щастям наповняють,
Що хочеш землю всю обнять.
А десь сховались в ній в куточку
Думки недобрі і страшні.
Надвинулись неначе хмари
Дощем холодним восени.
А ніжні пташечки мої
Тоді у вирій відлетять,
Мене на самоті лишать
З тими думками пропадать.
Але ж не хочу з ними жити,
Важкі я хмари розжену.
У Бога вимолю прощення
І в душу пташок поверну.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=54317
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 12.01.2008
автор: Світлана Гончарова