Сумує осінь. Плаче листопадом.
Вдихаю з вітром крапельки дощу.
Зірву у жменю грону винограду,
Кленовий лист на згадку залишу.
Намистом білим провід обліпили,
Надувши груди, кличуть голуби,
Я небо розфарбую зранку в сірий,
Бо ти блакитний в літі загубив.
Летять ключем несправджені надії
У край далекий, і туди їм путь.
Під сонця сяйвом оживають мрії,
І в цьому є життя незмінна суть.
Мрячить. І парасолька не врятує
Від тих думок, які летять увись.
Я сонце в небі фарбами малюю,
Щоб мрії найжаданіші збулись.
22.10.2013р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543001
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.12.2014
автор: Катерина Лук`яненко