ЗИМОВИЙ ВЕЧІР
Звивається, хурделить зимова карусель,
Сувої білі стелить поміж людських осель.
І кільканадцять метрів ніяк не перейду,
Бо снігових заметів батиєву орду
Хтось вислав навперейми – затримати мене,
Ще й вітер вслід буремний – от-от наздожене!
З усіх сторін в обличчя колюче конфетті...
Та світяться і кличуть віконця золоті.
Там гострий запах хвої, неонові свічки,
Там скучили за мною принишклі малюки.
І сірий морок тане, зникають сили злі.
Знов казочка різдвяна панує на землі.
Чудову картинку "позичила" у Світлани Моренець. Страшенно сподобалася!..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542999
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 11.12.2014
автор: Лавинюкова Тетяна