ополо́нка,
бездонна ко́панка ночі
усеядно ковтає
предмети-речі –
охоче
і не жуючи́,
не смакуючи...
тане
кожної форми «азм є…» –
зника-є
у неоглядних просторах Великої Порожнечі:
площи́ни, лінії, матеріальні суті,
барви і кольори́ – світла позбу́ті,
втрачають себе у темній безвісті…
занурюються
і зливаються воєдино
книжки́ і полиці,
ша́фи, крісла, столи, стіни,
сирі дрова і холодні каміни,
тюлі-гардини,
вазони-герані
разом із підвіконнями,
лежа́нки з людьми́:
усьо́го стираються,
розмивають ме́жі і грані…
і тіла мого,
що спить, умостилося на старому дивані…
«Я» ж моє – є,
у безтілесному сні
неоддалік витає…
розмивання формальне –
матеріальне своє
відсторонено спостерігає
ніч і незбагненні справи її –
аналогії
існування Матерії:
Велике Усе у неосвітленім стані –
у потенції*,
у вічному Споко-ї…
Дух і Матерія…
Світло-Пітьма:
де Світло відсутнє – Життя нема…
проте – існування є…
коли Світанку пора настає –
і Світло у Темряву проникає
Усе однаходить себе, пригадує,
відновлює,
із Небуття постає…
із розмитості форм-кольорі́в
себе висо́тує…
от і моє,
на дивані забуте, проснулося тіло,
і першим тривожним ділом
воно –
уп`ялося погдядом у вікно:
просочується
світло перше бліде́ –
слава Богу за День, що знову бу́де…
барви, лінії, форми –
інди-відуа́льна
детальна земна Краса
воскреса
готуйся, Ноче,
іде твій Розмай-Коса…
10.12.2014
*у (в) потенції — в прихованому стані, не дістаючи зовнішнього вияву, застосування, втілення в життя і т. ін.
розмай-коса, чол., - брат нареченої, який розплітає їй косу.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542778
Рубрика: Езотерична лірика
дата надходження 10.12.2014
автор: Валя Савелюк