[img]http://img01.chitalnya.ru/upload2/374/b7053381ea26388ede6f8eb0d1bc90cf.jpg[/img]
Już Warszawa-Kijów czeka na peronie,
W moim sercu smutek, łzy w twoich oczach.
Та мене чекають в моїм ріднім домі;
Сніг в прощанні нашім радість убачав.
Викладає грудень в своїх білих стрічках
Візерунки неба на земельний шар.
А сніжинки тануть на рожевих щічках,
На твоїм обличчі створюючи шарм.
Стоїмо у тиші. Навіть “Kiedy przyjdziesz?”
Не спитаєш в мене… та й не знаю сам… .
“Мабуть, я вже піду”. Сніг усе сильнішав.
Непідвладне серце смутку і сльозам.
Не хотів я раптом бачить одкровення,
Та в твоїм тремтінні голос чую лиш:
“Proszę, przyjdź na Boże… Boże Narodzenie”.
Ну, а я промовлю, що прийду раніш.
Поїзд від’їжджає в рідну Україну.
Певно, ти питально дивишся услід.
Але я повинен, бо всім серцем лину
Неньку захистити, захистити Схід!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542764
Рубрика: Сюжетні, драматургічні вірші
дата надходження 10.12.2014
автор: Oleg Kolibaba