Володимир святив колись Русь
І тримав у покорі русинів,
Я на небо сьогодні дивлюсь,
А воно було в нас колись синє…
Зараз хмари летять із Москви,
Нашу землю орють часто «гради»,
Ми пишаємось нині дітьми,
Захищаючих землю від зради.
В Україні московські церкви,
Але наших немає в Росії...
Хоч від Лаври шляхи пролягли
І «москаль» тоді хліба не сіяв.
Він тепер гонить шлях у біги,
Розриває державу на часті,
Україна – це два береги,
Але люди єдиної масті!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542724
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.12.2014
автор: Віталій Назарук