Не знаю скільки ще зосталось,
Мені прожить нещасних днів.
Повір ти Господе,що я старалась,
Прожить їх так, як ти хотів.
Ти знаєш сам, що все могла,
Ти знаєш сам, що все хотіла,
І не робила я нікому зла,
І в небі зіркой мерехтіла.
Ти знаєш сам, де річкою була,
А де струмочком тихо протікала.
Робила все, що я могла.
Чого ж недоленька мене спіткала?
Йдучи долиною скорбот
З очей текли у мене сльози.
Та все ж була щасливою,Господь!
Не відчувала я загрози.
Життя воно складне, і що ж робити?
По-більше б віри у мені було.
Життя не мед, та треба вчитись жити.
Нести у світ завжди добро!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542675
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.12.2014
автор: АнастасіяZ