В передранковій млі блукає сонце,
Дрібненьким снігом з неба посипає,
Мороз замалював усі віконця,
Закрив весь світ – щілиночки немає.
Свою я притуляю теплу руку,
Зігріту у шерстяній рукавичці,
До цього чарівного візерунку, –
Розтанув лід, і потекла водиця.
В автобуснім салоні людно й тісно,
Та холод пробирає і морозить.
Мотор гуде, і мчить машина, звісно,
Людей же за призначенням розвозить.
В проталинку всі хочуть подивитись,
Побачити на мить жадану волю,
Щоб не проїхати і вчасно вийти
На тій зупинці, де чекає доля.
Січень 1996 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542666
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.12.2014
автор: Martsin Slavo