Зимонька, піднявши крила,
розтрусила пір'я біле.
Біла ковдра вкрила поле,
луки ліс – усе довкола,
дні снігами сліплять очі,
і тріщать морозом ночі.
Розгулялась завірюха,
мерзнуть і носи, і вуха,
в шалі вкутані малята,
визирають лиш очата,
від захоплення палають,
радо зимоньку вітають.
Бо зима – це лижі, санки
і колядки, і гулянки,
ялинки в хатах чудові,
кульки різнокольорові,
Дід Мороз, а в його клунку
заповітні подарунки...
Свято в кожну йде оселю
і канікули веселі,
ігри, пустощі дотепні
і різдвянії вертепи...
Мов цариця осяйна
в гості вже прийшла зима.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542647
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.12.2014
автор: Світлана Моренець