Ніяка не русалка, не мавка, не серена...
Мій голос не чарує, не манить, не держить.
Не треба мені слава й заповнена арена,
Нікого не збираюсь навіки полонить.
Ніяка я не зірка, принцеса і не фея.
Не маю цих казкових ні титулів, ні звань.
Не квітка - не ромашка, не роза й не камея,
Не витримаю з ними ніяких порівнянь.
Ніяка не цариця, не ангел, не богиня...
Не маю ні корони, ні храмів-колісниць.
Вирує кров у венах звичайна, а не синя,
Немає у екскорті метеликів й синиць.
Тоді, коли проходжу, не падають у ноги,
Не потребую лесті й безглуздих поклонінь.
Ніяка не чаклунка з далекої дороги,
В кишенях не ховаю ні душ, ані спасінь.
Не діва та казкова... Проста я. Я звичайна.
І німб над головою у мене не висить...
Із плоті я і крові, ніяка не хрустальна,
Тоді, коли ударять, буває й заболить.
Зі мною час - не казка, і небо не безхмарне.
І від землі на крилах тебе не відірву.
Мене ніщо не змінить, усі геть спроби марні,
Зі мною не потрапиш у мрію наяву.
Словам усім і діям я не даю пояснень...
Сама, бува, не знаю, що далі натворю.
Нікого не тримаю, бо не потрібен в’язень...
Мене ніщо не змінить, такою залишусь.
Ніяка не русалка, не мавка, не серена...
Мій голос не чарує, не манить, не держить.
Зі мною час - не казка. Лиш рими і терена.
Проте, життя зі мною цікаво пролетить.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542629
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.12.2014
автор: Іванна Піхун