Ти мою пісню обірвала на півслові,
А я співцем себе твоїм нарік.
І найніжнішу вічну музику любові
Тепер змінили туга, розпач, крик.
Я не забуду саду дивно-сонну мову,
Жаль не вернуть мені ті щастя-дні,
Коли зривав для тебе п’яну синь бузкову
В букетики урочисті, чудні.
Де наші весни, наші зоряні стрічання,
Жасмину хміль, що лився з вуст твоїх
І яблунь з вітром тихе вранішнє вінчання,
Що пухом нам зсипалося до ніг?
Ти мою пісню обірвала на півслові.
Я заблудився в днях, як в темноті.
Тепер тобі смішні букетики бузкові
Вплітає інший в коси золоті.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542531
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.12.2014
автор: Валентин Довбиш