Іду сама, одна, самотня.
Бувало й гірше, а хоча..
В очах моїх німа безодня
й на серці стомлена печаль.
Згадаю кривди неприємні,
та всі банальності прощу.
У мріях світ лікує нерви
й той страх невтішного плачу.
Ось знову ранок, кава, спокій.
Таке затишшя на душі.
Лиш за вікном крокує осінь,
мов незнайомець у плащі.
Пройде й вона так непомітно
немов щоразу в звичних днях,
залишить спомин у надіях:
красивий смуток на життя.
Чи побороти ще зумію
гординю, мов каміння те,
візьму лиш віру у святиню
і не забуду про земне.
Тривожні думи хай не будять:
образи гіркі і чужі,
бо зло ніяке не здолає
глибоку силу у мені.
"Хоча".. Це ствердно, чи лякливо, -
луна відгомоном летить
та все ж є світло й добра мрія,
що назавжди благословить.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542283
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.12.2014
автор: Dreaming of You