Сплелися рук тремтливі колоски,
Вуста завмерли в спраглому чеканні
І зрозумів, шо вперше і востаннє
Я спалахнув неначе смолоскип.
Свічу тобі! Свічу й не знаю сам,
Чи це вогонь, чи це ще тільки тління,
Але горю й боюсь свого горіння,
Аби не спопелити небеса!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542271
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.12.2014
автор: Валентин Довбиш