Торувала стежкИ…
Засніженим полем блукала…
І гукала щосили, бо знала,тебе знайду…
У душі знов стіжки,
Наче гладдю, я вишивала…
Прислухаючись, може почую: «Іду…»
За вікном заметіль…
Замітає в серце дорогу…
Тільки вірю, у ніч Новорічну, на мій поріг,
Серед всіх божевіль,
Нарешті, від самого Бога,
Знак отримаю – звістку… то – мій оберіг…
Відлітають у даль
Від безсоння змучені ночі…
Назавжди багаття у серці розтоплює лід…
Як грайливий кришталь,
Засліплюють… ніжністю… очі…
Не під силу снігам серця сховати слід….
08.12.2014.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542264
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.12.2014
автор: Лина Лу