Геть розлінилася зима,
День і ніч все спить,
Вітер від туги завива,
Вона стиха бурчить.
То ляже ниць, то до гори,
То повернеться боком,
В тому не бачить геть нудьги,
А десь лиш ненароком.
Зачепить снігову перину,
Все стиха побіліє,
Тоді пригорне як дитину,
А вітер скаженіє.
Він хоче мести білий сніг,
Та вовком завивати,
Не буде стежок і доріг,
Час владу в руки брати.
Зимі пусте його жага,
Вона ще подрімає,
Набереться сили неспроста,
Проблему вмить владнає.
http://antonina.in.ua/index.php/pejzazhna-lirika/883-rozlinilasya-zima.html
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542257
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 08.12.2014
автор: Антоніна Грицаюк